Народження дитини. Гуцульські вірування і традиції

Матеріал з книги проф. Володимира Шухевича «Гуцульщина» частина 3, 1902рік

В даній статті професор Шухевич описує, процедуру і традиції гуцулів при хрещенні новонародженої дитини

Як лише дитина завєзуєси її вже судє 12 судцїв, чи вона має бути збігленєм — передчасною, чи має не живе народитись, чи мерле. Відповідно до того, як довго жінка у кєжи, кажуть про неї: веремінна, огрьидна, кьижка, вона на тих дньох, вона зльиже, на злогах, вона у кут упаде, а насьмішливо: вона калюха-Як лише дитина завєзуєси її вже судє 12 судцїв, чи вона має бути збігленєм — передчасною, чи має не живе народитись, чи мерле. Відповідно до того, як довго жінка у кєжи, кажуть про неї: веремінна, огрьидна, кьижка, вона на тих дньох, вона зльиже, на злогах, вона у кут упаде, а насьмішливо: вона калюха-та черевата.

Веремінна жінка мусить „сокотик лише дитина завєзує ся, судить ти ся задля дитини", бо як така жінка вдивить ся в кого, дитина буде на нею подобати; як веремінна узрить миш, а не поплює зараз, не потре ся по череві та не розітре добре, то на тїлї дитини буде миш; як горить, а веремінна жінка вержеть ся, — настрашить ся, а не сплю-не, то буде у дитини вогник; як жінка, близька злогів, їсть яблоко,будуть у дитини бородавки; як подивить ся на хромого, сліпого, на слутого — такого, що на руку хорий та не може двома робити, на кривого — такого, що не іде право, але перекривлено, та з такого засьміє ся, то дитина буде така, як той, що з него веремінна сьміяла ся; на се нема лїку анї способу.

Як веремінна побачить кобилу, що фицкає, то може злячи аж по 12-и місяцях, (має носити тілько, як кобила); против того бере жінка кіньського сліду, мішає єго з водою, варить, а як вода учистить ся, пє її; крім того спить вона тої ночи у підкладах — на лїжнику, що кладе ся під с'щло, тай підкурює себе кіньською шерстию.

Як веремінна жінка ударить ся або упаде, тоді зродить борше — учинить збігленє; воно жиє найдовше до часу, коли мало уродити ся. Дитина, що народить ся в семім або осьмім місяци, називає ся семак або осьмак, так називають її через ціле житє.

Деякі веремінні жінки підперізують ся широким вовняним поясом, аби не було значно, що вони в тяжи; в тім поясі й сплять; діти таких жінок родять ся дуже маленькі; баба має до такої дитини зараз по родинах сказати: „тепер рости!"

Гуцульська челядь не пещена, тому і веремінна жінка робить усяку звичайну роботу: кутає ся по хатї, ходить коло подою, закладає воринє, кладе сіно і т. и.; тільки з природи утла жінка, як вже чує ся на днях, кладе ся на постіль, а кожда друга злєже, де стоїть, чи при подою, чи на поли, чи при будь якій иньшій роботі; часом полізе на під чого, а звідтам подасть дитину тай сама злізе; буває й таке, що веремінна вертає з ярмарку материю з дитиною на руці і з бесагами на плечах.

Коли жінка почує ся близько злогів, натягає мущинські холошнї, аби не лишати по собі поли (крови), як би злягла у поли або де инде а не у хатї. Доперва, як зачне стинати її по череві, кличе чоловік бабу; баба гріє зараз горівку з овечим маслом і дає пити веремінній, аби ся не дуже карала — не дуже мучилась.

В часі злогів мусить бути у хатї усе порозвязуване і поотворюва-не, инакше „будуть родини тяжкі, жінка буде дуже карати ся". На дворі застелюють у той час приспу веренею а в вікнах кладуть червону або прозору фляшку з бураковим борщем на знак, що в хатї відбувають ся родини. Слабу жінку, або таку, що довго карає ся, обводить баба по хатї, аж поки не зачне родити; злягаюча, приклякає на.землю на верету, підстелену сіном, на яку паде дитина.

Ледви народить ся дитина, збирає ся 12 невидимих судців, що сідають на столовім вікні; 11 з них судить усяко, але з дитиною стане ся тото, що скаже 12-ий найстарший. Судці ті призначають для дитини одну зьвізду, що сьвітить так довго, як довго дитина жиє; як зьвізда упаде, умирає чоловік, якому вона при родинах була призначена.

 

Роди в гуцулів

 

Народжену дитину купає баба зараз у воді; кладучи дитину до купелі, каже баба: "Будем фіїнку купати,Золотом обсипати". До купелі сипле баба сьвяченої води, якої рівночасно дає пити полїжницї, почім кропить тою водою по хатї, говорячи борзо таку саму форму, як сьвященик при хрестинах, а то на те, аби бісиця не перемінила дитину; тому мусить баба бути сохтівною, такою, що розуміє усе, що знає форму.

Кождий, хто в часі першої купелі' увійде у хату, має кинути у купіль якийсь гріш на шєстє для дитини, причім має сплюнути на землю і сказати: „Абих не урік!", на що відповідають хатїнї: „Не урічливі!"

Викупану дитину обгріває й осушує баба коло ватри і завиває у пеленки; потім приготовлює шкалиточку — мішочок з месником, печінею (глина з печі), вуглем і глиною з слідів пса; вкидаючи у шкалитку чесник, каже баба: „аби ти була така люта, як чеснок", — печіну: „аби тебе так нїчо не ловило сі, як не ловить ся печі, аби тебе ніхто так не урік, як не можна печі уречи," — вуголь: „шоби погані очи, що на тебе подивлять ся, так перегоріли, як угля перегоряє"; а кидаючи сліди пса, каже баба: „шоби так ніхто на тебе не задивився, як не може задивити ся на сліди псєчі". Так приладжену шкали- точку, завязує баба дитині на праву ручку, почім перевішує через плечі хрестик з осини.

Тепер кладе баба дитину до полїжницї на постіль, заслонену полотном або ліжниками, що звисають із жердки. Ножиці, якими баба прорізала пуп, завязує мотузом і кладе у постіль під полїжницю, а шнурок, яким був пуп перевязаний, кладе за сволок під стелину; місце закопує ґазда так, аби єго ніхто не переступав.

Передавши дитину полїжницї, засьвічує баба сьвічку з словами:„Засьвічу сьвічку,Піду по запічку,Ладану шукати,Обкурити хату", cе на те, аби чим скорше приступив ангел божий та стеріг дитину перед бісицею, юдиною жінкою; бо лучає ся так, що зляже як раз у ту пору якась бісиця, вона рада би підміняти своє бішеньи з християнською дитиною, бо такий обміньиник може між бісами вийти на якогось старшого, ліпшого. 

Обміняника мож по тім пізнати, що він не говорить кілька років, довго не ходить, цілком дурний, німий або сліпий. Противтого, аби бісиця не обміняла дитину, треба зараз сьвітити сьвічку, бо бісиця не іде до сьвітла, вона боїть ся єго, окрім того мусить баба обкурити дитину, полїжницю тай себе ладаном, який є божим даром, а вироб-ляє єго мурашок*).

„Раз було таке, що дитина не росла. Хтось догадав ся, що се мусить бути обміняник, тай порадив ось що: набрати глини з девяти межий спід девяти камений і понести обміняника у ночи о 12-ій год. на межу, — там покласти єго черевом до землі, а на потилицю поставити тоту глину та бити обміняника по плечох свербигузом

Послухала мати тай так і зробила. Дитина пищала страшно, але мати не зважала на се, лиш усе била. Нараззашуміло, прилетіла бісиця, а за нею прибіг хлопець як вїсипаний, такий ладний. Бісиця питає: „Неволя би тя утьила, хто тобі таке порадив ? Ти бєш та тратиш моє, а я твоє годую; ади, воно як вісипане; не бий, бери собі своє!"; при тих словах ухопила бісиця своє, а жінчиного лишила. Той хлопець усе знав; до него говорило зілє і всьо; воно говорить лише з Арідником; той хлопець, був вже Арідником; він знав, що когут запіяв, що ворона накракала, бо всяке диханє говорить, лише ми єго не розуміємо. Того хлопця випитува-ла мама і тато про усяке, а що від него провідали, тото пішло від них дітям і унукам тай нам; з таких є чередїнники, мольфарі, чинатарі ідр.*), одні знають полагодити, порадити, а другі збавити. Але се усезнанє не від Бога, бо Бог не хоче, аби шо злого було на сьвітї, лише усе добре; усяке зле походить від Арідника а за ним роблять мольфарі, чередїнники і другі" — поясняла Параска Ковбчучка.

Як баба усе як слід обкурила, іде Ґазда за кумами, а упрошує до того звичайно веремінні жінки, бо „їх фіїни — похресники здорові та щасливі", але веремінні не радо ідуть у куми, бо се знов готово зашкодити їх дітям.

Занїм ґазда поспрошує кумів, а добирає їх кілька пар, прощєє ся ґаздиня з бабою за дитину; мати сипле бабі три рази води через руки, а скоро баба умиє, утирає їх ґаздиня рантухом, і подає бабі запалену сьвічку скручену в пелюстки, поміж які вкладає ладану; обі жінки подають собі руки понад дитиною, та кажуть до себе: „Прощєйте!" — „Най Бог прощєє, я вас прощєю!" — Так три рази, аби не було гріха ані бабі ані полїжницї, як би дитина умерла, бо може баба удерла дитину або торкнула, тому мусить баба гріх тот із себе змити.

Останнє редагування Неділя, 18 квітня 2021 20:47

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Написати нам:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Карпати, Україна

Про нас

Головна ціль сворення даного ресурсу, це глибше привідкриття для українців, гірської перлини України - Гуцульщини.

Маю надію, що тут Ви знайдете саме ту інформацію, що шукали. Дякую за візит, ми раді що Ви, відвідали наш сайт :)

Підписатись на розсилку

Введіть електронну пошту, для отримання розсилки